.jpg)
Д И В О С В І Т
Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи.
В. Сосюра
Персональний сайт
учительки української мови та літератури
Унгурян Лариси Пантеліївни
Родинно-побутові пісні
Суспільно-побутові пісні — це народно-пісенні твори про умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі. Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну нерівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.
Коломи́йки — коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.
Цікаво знати
Аудіотека
За тематичними і жанровими ознаками соціально-побутові пісні розділяють на:
- козацькі;
- гайдамацькі;
- рекрутські;
- солдатські (жовнірські);
- бурлацькі;
- заробітчанські (строкарські);
- чумацькі;
- кріпацькі;
- наймитські;
- родинні;
- сирітські
та інші.
СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ
Бібліотека
Ой, на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко,
Веде своє військо,
Військо запорозьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн і люльку,
Необачний!
"Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!"
"Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Та потягнем люльки,
Не журися!"
Ой на горі та женці жнуть
Стоїть явір над водою
Стоїть явір над водою,
В воду похилився,
На козака пригодонька:
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку,
Ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченьку,
Ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися –
Вода корінь миє!
Не рад козак журитися,
Так серденько ниє.
Ой поїхав з України
Козак молоденький –
Оріхове сіделечко,
Ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину,
Та там і загинув,
Свою рідну Україну
Навіки покинув.
Звелів собі насипати
Високу могилу,
Звелів собі посадити
Червону калину.
"Будуть пташки прилітати,
Калиноньку їсти,
Будуть мені приносити
З України вісті!"
Гомін, гомін по діброві
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:
«Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!»
«Мене, мамо, мене орда знає —В чистім полі обминає».
«Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе турчин візьме!»
«Мене, мамо, мене турчин знає
Сріблом-злотом наділяє».
«Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе ляхи візьмуть!"
„Мене, мамо, мене ляхи знають
Медом-вином напувають“.
Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!»
«Мене, мамо, мене москаль знає —
Давно уже підмовляє».
Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сину промовляє:
«Вернись, синку, вернись додомоньку,
Змию тобі головоньку».
«Мені головоньку дощі змиють,
А висушать буйні вітри».
Ой у степу криниченька,
З неï вода протiкає.
Гей, там чумак сивi воли пасе
Та з криницi напуває.
Воли ревуть, води не п'ють.
Бо в Крим дорiженьку чують.
Ой Бог знає, та Бог i вiдає.
Де чумаченьки ночують.
Ой ночують чумаченьки
В чистiм степу при долинi,
Розпустили сiрi воли пасти
При зеленiй муравинi.
Умер, умер чумаченько
Та в недiленьку вранцi,
Поховали того чумаченька
У зеленому байрацi.
Ой прилетiла сива зозуленька.
Та все ку-ку та ку-ку.
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
— Ой рад би я, моя мила.
Хоч обидвi подати:
Насипано та сироï землi.
Що не можу пiдняти.
Ой у степу криниченька
Назва жанру "коломийка" вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області (Гуцульщина).
Коломийки були історично популярними серед поляків і українців. Також відомий танець на північному сході Словенії (як kalamajka).
Відеотека
КОЛОМИЙКИ
Перші відомі записи коломийкових зразків відносяться до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи.
Довідник
Читати коломийки
Державні вимоги
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Учень / учениця:
розуміє пафос козацьких і чумацьких пісень;
добирає висловлювання відомих людей про українські пісні, коментує їх;
уміє вдумливо читати тексти пісень, коломийок;
уміє проаналізувати їхній зміст, образи, настрої, з’ясовуючи
художні засоби, специфічні ознаки народної пісні та коломийки.
Вивчає напам’ять: 1 пісню (на вибір).
Осмислення значення пісенної спадщини українців, відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час.
Переглянути презентацію
