Дієприкметник — особлива форма дієслова, що називає ознаку за дією або станом і відповідає на запитання який? (пожовклий, засипаний, забутий). 

Дієприкметник має спільні ознаки з дієсловом і прикметником

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Активні та пасивні дієприкметники

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

Зауважте! Активні дієприкметники теперішнього часу (пануючий, працюючий тощо) у сучасній мові вживаються обмежено. Замість них треба використовувати відповідні іменники, прикметники, пасивні дієприкметники або дієприслівникові звороти чи підрядні речення: На зуст­річ запрошуємо всіх бажаючих. — На зустріч запрошуємо всіх охочих. До уваги працюючих у другу зміну. — До уваги працівників другої зміни.

 

Відмінювання дієприкметників

Дієприкметники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками. Усі дієприкметники відмінюються за твердою групою від­мінювання прикметників.

Зауважте! 

Подвійні форми знахідного відмінка зумовлені
назвою істоти (тоді Зн. = Р.) чи неістоти (тоді Зн. = Н.). Вибір форми місцевого відмінка диктується законами милозвучності: якщо наступне слово починається з голосного звука, тоді використовується закінчення -ім, якщо з приголосного – -ому: на замерзлім озері — на розмоклому ґрунті.

 

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметниковий зворот — це дієприкметник разом із залежними словами. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням:

Одцвітають [чорнобривці],  посаджені маминими руками.
[чорнобривці] - пояснюване (означуване) слово

Виділяємо комами дієприкметниковий зворот, якщо він стоїть після пояснюваного слова:
Ще спить [земля], засипана снігами.

Дієприкметниковий зворот перед пояснюваним словом здебільшого не виділяється комами (Ще спить засипана снігами [земля]).

 

Зауважте! Дієприкметниковий зворот має стояти якомога ближче до означуваного слова, інакше може спотворитися смисл речення: Каштани нагадують свічки, розбуджені весною. — Каштани, розбуджені весною, нагадують свічки.

Дієприкметниковий зворот не може бути розірваний іншими членами речення. Таке речення потребує редагування: Засипана земля весняними квітами нагадувала килим. — Земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим.

 

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до прикметників. Так, у словосполученнях битий шлях, освічена людина виділені слова вказують на постійну ознаку (перше з них не має, зокрема, ознаки недоконаного виду і теперішнього часу, друге — доконаного виду і минулого часу). Це — прикметники.

Деякі з таких колишніх дієприкметників можуть втратити і здатність вказувати на ознаку предмета і самі позначають предмет, переходячи таким чином до іменників: керуючий, командуючий, завідуючий, учений:
Керуючий провів нараду;
Орденами нагороджено багатьох учених.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -уч-, -ач-,іноді -єн-: блискучий виступ, сипучі піски, гаряча страва, шалений шторм. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

У ряді випадків дієприкметник і утворений від нього прикметник розрізняються тільки наголосом:
печена картопля (пор.: спечена) — дієприкметник;
печена картопля — прикметник.

​

Написання дієприкметників

1. У дієприкметникових суфіксах -н-, -eн- завжди пишеться одне Н: згаданий, втілений.

2. Із двома Н пишуться прикметникові суфікси -енн-, -анн-, що вказують на можливість чи неможливість дії (невблаганний, нескінченний) або на високу міру ознаки (височенний). На відміну від дієприкметникових, такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: неоцінений товар (дієприкметник); неоціненний скарб (прикметник).

3. У написанні НЕ з дієприкметниками керуються такими правилами:

   • НЕ пишеться разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів: Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами (Павличко).
     Але за наявності протиставлення НЕ пишеться окремо: Тільки мав талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).

   • НЕ пишеться окремо, якщо:

     1. У реченні є залежні від дієприкметника слова: Жайворонки робили свій перший засів на ще не зораних плугом нивах (Коцюбинський).

     2. Дієприкметник є в реченні присудком: Поле не міряне, вівці нелічені, пастух рогатий (Народна творчість).

​

Уживання дієприкметників

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні та активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.) Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями: замість "Наступаючі на цій ділянці частини досягли успіху"— "Частини, які наступають на цій ділянці, досягли успіху". Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -ш-, -вш- в українській мові немає (рідко вживаний виняток — дієприкметник перемігший).

 

Безособові форми на -но, -то

Такі дієслівні форми близькі до пасивних дієприкметників минулого часу (засіяний — засіяно, забутий — забуто). Ці форми незмінювані, ви­ражають дію, не пов’язану безпосередньо з діячем, виступають у ролі головного члена речення (присудка) в односкладному безособовому речен­ні (Злочин розкрито).

Навчаємось на відмінно